Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Впровадження творчих та інноваційних підходів в закладах профтехосвіти
Доповідач:
                        Заступник директора з НВР і СП
                        Демченко Д.І.

        Проблема удосконалення виховного процесу у професійно-технічних навчальних закладах актуалізується насамперед у контексті гуманістичної парадигми особистісно-орієнтованого виховання, спрямованого на усвідомлення вихованцем себе як особистості, на його вільне і відповідальне самовираження.
             Засобом інтеграції зусиль інженерно-педагогічного колективу щодо гуманізації виховного процесу є створення і розбудова такої виховної системи, яка забезпечувала б формування вільної особистості, що сповідує демократичні, гуманістичні цінності, становлення духовної, громадянської, професійної зрілості учнів, здатних змінювати на краще себе та навколишній світ.
             Виховну систему професійно-технічного навчального закладу розглядаємо як цілісний організм, що складається із взаємопов’язаних компонентів: комплексу виховних цілей, суб’єктів виховного процесу (вихователь-вихованець), їхньої діяльності, спілкування, відносини, змісту і методів організації виховання, управління процесом.
             Створення такої системи ґрунтується на основних принципах організації виховного процесу в ПТНЗ, що зумовлюють спільну діяльність учнів та інженерно-педагогічних працівників, побудовану на взаємодії соціального досвіду, прагненні до партнерства і комунікації:
   принцип творчої діяльності, самостійності учнів, що означає спрямування виховання на розвиток творчих сил, особистості, вільне виявлення свого „Я”, свободи вибору рішень і реалізації ініціативи, перетворення виховання з вербального у виховання дії;
  демократизації як співробітництва інженерно-педагогічних працівників та учнів у розв’язанні завдань їхньої життєдіяльності, усунення авторитарного стилю виховання, утвердження форм, які сприяють демократичній культурі особистості (насамперед, учнівського самоврядування);
  гуманізації взаємин інженерно-педагогічних працівників сприйняття вихованця як вищої соціальної цінності, визначення його права на свободу, соціальний захист і вільний розвиток за умови забезпечення єдності вимог і поваги до особистості;
психологізація виховного процесу, що передбачає вивчення потреб та психологічних особливостей учнів, індивідуальну інтерпретацію поведінки, емпатійне розуміння внутрішнього світу, мотивів вчинків та емоційне вихованців.
       Обов’язковою умовою доцільного конструювання виховної системи є педагогічне прогнозування, що водночас є джерелом інформації про реальний та бажаний рівень виховної роботи в ліцеї, якою має володіти заступник директора з виховної роботи. На основі прогностичної інформації визначаються мета, завдання, зміст виховної роботи, здійснюється її проектування та планування, прийняття оптимальних управлінських рішень.
         Педагогічне прогнозування здійснюється на основі діагностики, яка починається з всебічного аналізу стану виховної роботи вивчення специфічного для ПТНЗ контингенту – учнів старшого підліткового та молодшого юнацького віку, для яких характерне, з одного боку, раннє професійне самовизначення, соціальна адаптація і формування життєвої перспективи, прагнення до самостійності, а, з другого, емоційна нестабільність, неадекватна самооцінка, суперечливість психологічних прагнень, ціннісних установок. Врахування цих особливостей дасть можливість конкретизувати завдання виховної роботи, вибрати оптимальні шляхи і засоби їх реалізації; здійснити доцільне закріплення класних керівників, майстрів виробничого навчання, вихователів гуртожитку, керівників виховних підрозділів, розподіл їхніх обов’язків.
  Предметом вивчення є:
  1. Діагностика особистості учня (виявлення індивідуальних особливостей, рівня вихованості і загального розвитку): потреби, інтереси, ціннісні орієнтації; мотиви вступу та навчання в училищі; культура поведінки і спілкування; система стосунків в ліцеї і поза ним; умови сімейного виховання тощо.
   2. Виявлення та уточнення списків учнів, які потребують особливої уваги (сироти, з неповних сімей, схильні до девіантної поведінки, перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх тощо).
      3. діагностика виховного процесу: рівень вихованості і загального розвитку учнів; система виховної роботи в навчальних групах, зайнятість учнів у різних видах позаурочної виховної діяльності, емоційні реакції учнів на виховні заходи, педагогічні вимоги; характер співробітництва суб’єктів виховання; причини конфліктів, що виникають; ступінь узгодженості виховної роботи ліцею, сім’ї, громадськості.
     4. Аналіз якісного складу, професійного рівня педагогічних працівників: рівень знань з проблем сучасного виховання, виховна діяльність; культура педагогічного спілкування; поведінка в складних або конфліктних ситуаціях; авторитет у колег, учнів, їхніх батьків; емпатія, вимогливість тощо.
        5. Вивчення можливостей мікрорайону ліцею, залучення батьків, спонсорів, освітньо-культурних закладів, правоохоронних органів, служб соціального захисту дітей (інспекція у справах неповнолітніх, біржа працевлаштування, психологічна служба, телефон довіри тощо).
        6. Аналіз стану матеріально-технічної бази ліцею для здійснення виховної роботи, перспектив її поповнення.
     Прогнозування, таким чином, дає відповіді на питання: „Яку особистість ми хочемо виховати?”, „Якими шляхами та засобами можна досягти кінцевої мети виховання?”. З урахуванням кадрових, соціокультурних, матеріально-технічних умов, вікових, психофізіологічних особливостей учнів воно сприятиме визначенню граней особистості, які мають найбільше шансів для самореалізації в певних умовах, а також  допоможе підпорядкувати процес виховання розвитку особистих зусиль, відповідальності учня за свої вчинки і життєдіяльність.
        Комплексний підхід у виховній проявляється у єдності впливів на свідомість, почуття, поведінку учня, тобто на всі сторони особистості: інтелектуальну, емоційну, вольову і діяльнісно-практичну. Це можливо при забезпеченні органічної єдності навчальної та позаурочної виховної діяльності учнів, зосереджені зусиль організаторів виховного процесу не на хаотичному  нагромадженні виховних заходів, а на тому, щоб знайти, підтримати, розвинути в учневі кращі моральні якості, духовні та громадянські цінності, закласти механізми самореалізації, саморозвитку, адаптації, саморегуляції, самозахисту, самовиховання, необхідні для становлення його особистісного образу та безпечної взаємодії з природним і соціокультурним середовищем.
         Реалізувати ці завдання в системі можна через важливі напрями позаурочної виховної діяльності учнів: освітньо-пізнавальну (відвідування факультативів, предметних гуртків, участь в оглядах знань, професійної майстерності, лекторіях, диспутах, виховних годинах з питань пропаганди знань тощо); громадсько-організаційну (виконання постійного чи тимчасового громадського доручення, шефська роботи, участь в учнівському самоврядуванні); професійно-трудову (профорієнтаційна пропаганда серед учнів загальноосвітніх шкіл, участь в гуртках технічної творчості, ділові ігри, тренінги, конкурси, що допомагають оволодіти елементами підприємництва та маркетингової діяльності, чергування, робота з благоустрою та озеленення тощо); культурно-естетичну (участь у культурно-масових заходах ліцею та групи, в клубній роботі, пропаганді мистецтва у різних формах); спортивну (активність у пропаганді спорту, участь у спортивно-масових змаганнях, походах).
Відповідно системний підхід до формування особистості знайде відображення у річному плані ліцею в розділі „Організація позаурочної роботи”, де планується зміст заходів, спрямованих на поглиблення професійних знань і вмінь та виховання учнів (наказ Міносвіти України від 18.05.1998 р. №181 „Про затвердження „Положення про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах”), який реалізується через інтегровані напрями виховання, що у своїй єдності мають забезпечити гармонійний розвиток, можливості для активної творчої діяльності та самовиховання учнів, а саме:
духовно-моральне виховання (виховання громадянина, засвоєння загальнолюдських та культурно-національних цінностей, релігійна просвіта, культура спілкування);
   техніко-трудове виховання і професійне самовизначення (усвідомлення себе в професії, повага до людей праці, розвиток практичних здібностей і навичок);
       художньо-естетичне виховання (розвиток художньо-естетичних смаків та уподобань, творчих здібностей і талантів);
правове виховання та профілактика правопорушень (формування поваги до закону і правопорядку, засвоєння норм правової та моральної поведінки);
     фізично-спортивний розвиток і туристична робота (поєднання фізичного загартування з розвитком пізнавальних інтересів та особистісних рис характеру).
         Особливістю організації позаурочної виховної діяльності учнів в умовах особистісно-зорієнтованого виховання є пріоритет індивідуальних та групових форм роботи, зменшення кількості позаурочних заходів і вивільнення часу викладача (майстра виробничого навчання) й учня для вільного спілкування і діяльності. Індивідуальній виховній роботі відповідатимуть методи, що допомагають реалізувати виховну взаємодію на основі поваги і довіри між суб’єктами виховання, врахування інтересів і можливостей кожного учня, формування в нього відповідальності за свої вчинки і поведінку. Це можуть бути бесіди, індивідуальні заняття, консультації, доручення, наставництво, створення виховних ситуацій і ситуацій виховного вибору поведінки, приклад, переконання тощо.

            Сучасний виховний захід не повинен нагадувати урок, в його основі – вільне, невимушене спілкування, атмосфера емоційно-ціннісного сприйняття учнями актуальних і цікавих для них проблем.
         Підвищення якості виховної взаємодії „педагог-учень” у значній мірі залежить від професіоналізму організаторів виховного процесу, володіння ними психолого-педагогічними закономірностями виховання, навичками педагогічної комунікації, індивідуалізації виховної роботи тощо.
Категорія: Мої статті | Додав: КПЛТ (09.03.2011)
Переглядів: 1950 | Рейтинг: 1.5/2
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: